поверхи –
то не просто для того
щоб ходити туди-сюди
ступаючи на наступну сходинку
ми губимо по краплинці
із склянки повної води
бо за кожне приближення
чи віддалення від Бога
треба платити життям своїм
була ж бо вежа вавилонська –
розсипалась на мільйон цеглинок
мов на плетиво блискавок грім
думаєте чому гірські люди
не хочуть спускатися вниз
а хто захоче віддалитись від Божого ґанку?
хто відмовиться трави Господні косити?
дерева Всевишнього танцем огортати?
а хто захоче втратити півсклянки?
боюся
що душа моя
зійде колись із Сокільських лісів
і вже не підніметься
бо склянка випаде з рук тремтячих
й розлетиться на тисячу днів
| 
